Діагностичне імунофенотипування

Діагностичне імунофенотипування — це аналітичний метод, що визначає тип і ступінь експресії мембранних та внутрішньоклітинних CD‑молекул, характерних для окремих гілок кровотворення. Метод ґрунтується на пропусканні клітинної суспензії через лазерний промінь і реєстрації флуоресценції зв’язаних з антитілами флюрохромів, що дає змогу оцінити фенотип кожної клітини.

У сучасній гематологічній діагностиці використовується стандартизований покроковий алгоритм, що дозволяє:

• ідентифікувати та детально охарактеризувати клонально розширені популяції патологічних клітин;

• зіставити отриманий фенотип із нозологічними критеріями класифікації ВООЗ;

• оцінити гетерогенність пухлинного клону, що важливо для вибору таргетної терапії.

Для моніторингу мінімальної резидуальної хвороби (MRD) під час і після лікування впроваджено високочутливі протоколи, здатні виявляти пухлинні клітини на тлі регенераторного гемопоезу. Ці підходи дають змогу:

• чітко розмежувати нормальні дозріваючі клітини (гематогони) та залишкові клітини з пухлинним фенотипом;

• об’єктивно оцінити терапевтичну відповідь і своєчасно виявити резистентний пул, що зберігається.

Правила підготовки до аналізу встановлюються лікуючим лікарем.

Венозна кров.