Комплекс досліджень: Діагностика та моніторинг гепатитів і ВІЛ-інфекції

Поверхневий антиген гепатиту В (HBsAg) -  поліпептид, який  є компонентом зовнішньої оболонки частинки вірусного гепатиту В. На додаток до незмінних інфекційних вірусних частинок, кров людей, інфікованих ВГВ, містить велику кількість неінфекційних частинок, які складаються лише з поверхневої оболонки, що містить HBsAg. Після зараження, HBsAg є першим імунологічних маркером, що виявляється в сироватці, також він, як правило, вже знаходиться в організмі протягом декількох тижнів або місяців до появи перших клінічних симптомів і інших біохімічних маркерів. Після одужання HBsAg виявляється в сироватці до 6 місяців. Якщо HBsAg присутній більше 6 місяців, необхідно розглянути ймовірність хронізації інфекції гепатиту В.

Антитіла до антигену вірусу гепатита С (Anti-HCV) - використовуються в якості скринінгового дослідження на наявність гепатиту С, як правило, з'являються в сироватці крові на 4-6 тиждень після інфікування. Вірусний гепатит С відноситься до сімейства флавівірусів і володіє одноланцюговим геномом РНК позитивної полярності. З причини високої швидкості поширення безсимптомних інфекцій існує складність у проведенні клінічної діагностики, тому важливо проводити скринінгові тести. Інфікування HCV може привести до розвитку гострої і хронічної форм гепатиту. Приблизно 70-85% інфекцій HCV прогресують в хронічне захворювання, хоча цей відсоток може змінюватися залежно від статі, віку, расової приналежності і стану імунної системи. Хронічна інфекція HCV може привести до цирозу і гепатокарциноми, отже, раннє виявлення анти-HCV - перший крок у моніторингу хронічного гепатиту та своєчасного призначення необхідного лікування. 

CITO TEST HIV 1/2 є швидким тестом для якісного виявлення сумарних антитіл (IgM та IgG) до ВІЛ до 1 та 2 типів в цільній крові, сироватці або плазмі крові людини з метою діагностики ВІЛ-інфекції. Збудником захворювання на ВІЛ-інфекцію є вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). За сучасними уявленнями ВІЛ відноситься до родини ретровірусів, підродини лентівірусів. На сьогодні виділені два типи вірусу: ВІЛ-1 та ВІЛ-2, які мають певні відмінності між собою як у геномах, так і в антигенній структурі їх білків. ВІЛ-інфекція розвивається після проникнення вірусу до організму людини. Після інфікування людини через 1,5-2 місяці, а у певної частини людей через 6 або 9, або 12 місяців, в організмі з'являються антитіла до різних білків вірусу. Визначення антитіл до ВІЛ у сироватці, плазмі та цільній крові є найбільш ефективним та розповсюдженим методом діагностики ВІЛ-інфекції. Завдяки розбіжностям біологічного характеру, серологічної активності та структури геному при виявленні ВІЛ як 1-го, так і 2-го типів спостерігається антигенна перехресна реактивність. Більшість ВІЛ-2 позитивних зразків крові будуть позитивними при використанні тестів на ВІЛ 1-го типу.