Пепсиногени (I/II/співвідношення)

Пепсиногени – це біологічно неактивні попередники пепсину, одного з найважливіших ферментів шлунку, що бере участь у розщепленні білків на окремі пептиди.

Існує два імунологічні варіанти пепсиногену:

• Пепсиноген І секретується переважно клітинами дна і тіла шлунка і активується під дією соляної кислоти, яка є основним складником шлункового соку. Оптимальним pH середовищем для нього є 1,5-2,0. Визначаючи рівень першої фракції пепсиногену можна оцінити ступінь атрофічного гастриту – кількість збережених парієтальних клітин, що синтезують соляну кислоту: чим менше парієтальних клітин, тим менша концентрація пепсиногену І і більш виражена атрофія.
• Пепсиноген ІІ секретується не лише клітинами шлунку, а й дванадцятипалої кишки. Активується теж під впливом соляної кислоти, але у середовищі з меншою кислотністю – приблизно 4,5. За його рівнем можна оцінювати гастрит, спричинений Helicobacter pylori.

Підвищення рівня пепсиногену І може виникати при антральному гастриті, виразці дванадцятипалої кишки, гастриномі, інфікуванні H. pylori, хронічній нирковій недостатності.
Зниження характерне для атрофічного гастриту, перніціозної анемії, аденокарциноми шлунку, деяких автоімунних захворювань ( цукровий діабет І типу, тиреоїдит), стані після резекції шлунку, зниженні функції гіпофіза. 

Підвищення рівня пепсиногену ІI спостерігається при інфікуванні H. pylorі, виразці дванадцятипалої кишки або шлунка, синдромі Золлінгера-Еллісона, тривалому використанні інгібіторів протонної помпи.
Зниження характерне для хвороби Адісона, мікседеми, стану після резекції шлунка. 

Співвідношення двох форм пепсиногену може підвищуватись при розвитку хронічної ниркової недостатності і знижується пропорційно до тяжкості перебігу атрофічного гастриту.

Підвищення рівня пепсиногену І може виникати при антральному гастриті, виразці дванадцятипалої кишки, гастриномі, інфікуванні H. pylori, хронічній нирковій недостатності.
Зниження характерне для атрофічного гастриту, перніціозної анемії, аденокарциноми шлунку, деяких автоімунних захворювань ( цукровий діабет І типу, тиреоїдит), стані після резекції шлунку, зниженні функції гіпофіза. 

Підвищення рівня пепсиногену ІI спостерігається при інфікуванні H. pylorі, виразці дванадцятипалої кишки або шлунка, синдромі Золлінгера-Еллісона, тривалому використанні інгібіторів протонної помпи.
Зниження характерне для хвороби Адісона, мікседеми, стану після резекції шлунка. 

Співвідношення двох форм пепсиногену може підвищуватись при розвитку хронічної ниркової недостатності і знижується пропорційно до тяжкості перебігу атрофічного гастриту.
 

Пепсиногени (I/II/співвідношення) необхідні для:
- людей з порушеннями травлення;
- частими болями в ділянці епігастрію;
- моніторингу стану стінок шлунку при лікуванні препаратами інгібіторів протонної помпи;
- діагностованими цукровим діабетом І типу або автоімунним тиреоїдитом;
- при підозрі на гастриному.
 

• Кров відбирається натщесерце (через 8-12 год після прийому їжі).   

• Напередодні рекомендовано виключити жирну їжу, стресові ситуації, прийом алкоголю, паління, прийом ліків, фізичні навантаження та обмежити фізичну активність. Якщо відмінити прийом ліків неможливо, потрібно повідомити про це адміністратора.  

• В день дослідження допускається вживання невеликої кількості води.  

• Для грудних дітей перед здачею крові витримати максимально можливу паузу між годуваннями.  

• Дітей до 5 років перед здачею крові бажано поїти чистою негазованою водою (порціями до 150-200 мл протягом 30 хв).  

• Повідомити адміністратору ПДОМ/тиждень вагітності/ к-сть плодів (для врахування циклічності гормональних коливань (наприклад, для репродуктивної панелі пренатальної діагностики)). 

Примітка! Відбір матеріалу бажано проводити до проведення будь-яких медичних діагностичних маніпуляцій. 

Венозна кров.