Профілактичне дослідження на збудники тифо-паратифозної і дизентерійної групи з автоматичною ідентифікацією методом Maldi-TOF MS (медогляд)

Профілактичне дослідження на збудники тифо-паратифозної і дизентерійної групи з автоматичною ідентифікацією методом Maldi-TOF MS (медогляд) — це дослідження, що дозволяє виявити носіїв збудника черевного тифу (Salmonella Тyphi), паратифів (Salmonella Рaratyphi А, Salmonella Рaratyphi В та Salmonella Рaratyphi С), а також дизентерії (Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella sonnei).

Це схожі бактеріальні захворювання, спричинені бактеріями роду Salmonella, з фекально-оральним механізмом передачі. Збудники можуть поширюватись через воду, продукти харчування або контакти у побуті. Найнебезпечнішими є бактеріоносії, що працюють в галузі харчової промисловості, водопостачання, в навчальних, розважальних чи лікувальних закладах, оскільки в них немає симптомів захворювання, але вони можуть заразити велику кількість людей. 

Черевний тиф і паратиф часто об’єднують під поняттям черевний тиф-паратиф, що характеризується первинним ураженням системи лімфатичних і мононуклеарних фагоцитів тонкої кишки, бактеріємією разом із великими клінічними проявами - гарячка, інтоксикація з пригніченням основних процесів роботи нервової системи, порушення вегетативної іннервації, функцій кишківника, гепатоспленомегалія (одночасне збільшення печінки і селезінки), характерний висип.

Зазвичай паратиф не можна відрізнити від черевного тифу за клінічними симптомами на етапі перед лабораторною діагностикою, тому на доклінічному етапі допустимо використання такого первинного діагнозу, як тифо-паратифозна хвороба.

Дизентерійний синдром можуть викликати бактерії, найпростіші, глисти та віруси. Сучасний термін «дизентерія» має більше історичне значення і рідко використовується в сучасній медичній літературі. Найчастіше назва відображає захворювання шигельоз. При цьому травлення істотно не порушується. Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) визначають цей стан як «криваву діарею» («кривава діарея»), а Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) також переважно використовує «гостру криваву діарею» (англ. acute bloody diarrhea).

Кожен конкретний збудник у випадку «дизентерії» має свій патогенез, але в цілому результатом є одне і те ж ураження слизової оболонки кишечника, що призводить до запальної імунної відповіді. Це призводить до підвищення температури тіла, хворобливих спазмів м’язів кишечника, надлишку води з капілярів кишечника в просвіт кишечника та подальшого пошкодження тканин імунними клітинами організму та ендотоксинами, цитокінами. Наслідком цього є порушення засвоєння поживних речовин, втрата води та корисних речовин через діарею, а у важких випадках – проникнення хвороботворних мікроорганізмів у кров.