Ризик розвитку ожиріння (ген асоційований з жировою масою PPARG,ген глітазонового рецептора PPARGC1B,ген коактиватора 1b PPARG)

Ожиріння – це хронічне захворювання, яке характеризується надмірним накопиченням жирової тканини, що негативно впливає на функціонування організму. Воно є важливою медичною і соціальною проблемою, оскільки є дуже розповсюдженим і значно підвищує ризик розвитку проблем із суглобовим апаратом і багатьох захворювань, у тому числі атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2 типу, деяких психічних розладів (наприклад, депресії).

Ступені ожиріння розраховуються з допомогою ІМТ (індексу маси тіла) на основі показників зросту та маси:

• ІМТ менше 16 – надмірний дефіцит маси;
• ІМТ 16 – 18,5 – дефіцит маси тіла;
• ІМТ 18,5 – 24,99 – нормальна маса тіла;
• ІМТ 25 – 29,88 – надмірна маса тіла;
• ІМТ 30 – 34,99 – ожиріння 1 ступеня;
• ІМТ 35 – 39,99 – ожиріння 2 ступеня;
• ІМТ більше 40 – ожиріння 3 ступеня.

Важливо пам’ятати, що індекс не розраховується для вагітних жінок, людей з надмірним розвитком м’язової маси, людей з ампутаціями. Для оцінки показника у дітей використовуються перцентильні таблиці.

Попри те, що більшість людей асоціює даний стан з профіцитом калорій, є і багато інших причин ожиріння, наприклад,  гормональні порушення (дисфункція щитоподібної залози, гіпоталамо-гіпофізарної системи, наднирників, статевих залоз), вживання певних медикаментів (інсуліну, комбінованих оральних контрацептивів, стероїдів), генетична схильність.

Дослідження ризику розвитку ожиріння встановлює генотип трьох генів, що впливають на формування зайвої ваги:

• FTO – ген, що асоційований з жировою масою;
• PPARG – ген глітазонового рецептора;
• PPARGC1B -  ген коактиватора 1b PPARG.