Щитоподібна залоза: невеликі розміри — важливі функції

Щитоподібна залоза — один із ключових органів ендокринної системи. Її маса становить у середньому 15–25 г, однак вона суттєво впливає на обмін речовин, роботу серцево-судинної, нервової та репродуктивної систем.

Залоза добре кровопостачається, що забезпечує швидке надходження гормонів у кров. Саме тому навіть незначні порушення функції можуть позначатися на самопочутті та метаболізмі.

Основні гормони щитоподібної залози

Щитоподібна залоза синтезує:

• Тироксин (Т4)
• Трийодтиронін (Т3)

Ці речовини називають тиреоїдними гормонами. Вони містять йод і регулюють:

• швидкість обміну речовин
• енергетичний баланс
• частоту серцевих скорочень
• температуру тіла
• роботу центральної нервової системи

Біологічно активнішою формою є Т3, тоді як Т4 частково перетворюється на Т3 у тканинах.

Роботу щитоподібної залози контролює тиреотропний гормон (ТТГ), який виробляється гіпофізом. Саме ТТГ є основним лабораторним показником для первинної оцінки функції залози.

Роль йоду у функціонуванні щитоподібної залози

Йод — незамінний мікроелемент для синтезу тиреоїдних гормонів. В організмі він не утворюється, тому повинен регулярно надходити з їжею.

За рекомендаціями ВООЗ:

• дорослим необхідно близько 150 мкг йоду на добу
• вагітним і жінкам, які годують грудьми — 250 мкг на добу

Основним джерелом профілактики дефіциту йоду у світі є використання йодованої солі. Універсальне йодування солі визнане ефективною стратегією профілактики йододефіцитних станів більш ніж у 100 країнах.

Можливі наслідки дефіциту йоду

Недостатнє споживання йоду може сприяти:

• збільшенню щитоподібної залози (зоб)
• розвитку гіпотиреозу
• порушенням когнітивного розвитку у дітей
• ускладненням перебігу вагітності

Водночас надлишкове споживання йоду також може впливати на функцію щитоподібної залози, особливо у людей із автоімунними захворюваннями. Тому прийом йодовмісних препаратів доцільно узгоджувати з лікарем.

Значення щитоподібної залози для організму

Щитоподібна залоза впливає на більшість фізіологічних процесів в організмі через дію своїх гормонів — тироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3). За їх дефіциту або надлишку порушується регуляція обміну речовин та робота різних органів і систем.

Тиреоїдні гормони визначають інтенсивність метаболізму — тобто швидкість, з якою організм перетворює поживні речовини на енергію. Вони беруть участь у регуляції обміну жирів, вуглеводів і білків, підтримують енергетичний баланс та адаптацію організму до фізичних і психоемоційних навантажень.

Крім цього, тиреоїдні гормони необхідні для:

• нормального росту і розвитку організму, особливо в дитячому і підлітковому періоді впливають на розвиток кісток, м’язів, тканини головного мозку;
• регуляції роботи серця, частоти його скорочень, контролю артеріального тиску та інших параметрів кровообігу;
• підтримки нормальної роботи центральної нервової системи (особливо емоційної сфери та пам’яті) у дорослих;
• регуляції температури тіла.

Порушення функції щитоподібної залози можуть проявлятися змінами маси тіла, підвищеною втомлюваністю, порушенням ритму серця, змінами настрою або репродуктивними труднощами.

Щитоподібна залоза та жіноче здоров’я

Порушення функції щитоподібної залози частіше діагностуються у жінок. Тиреоїдні гормони беруть участь у регуляції:

• менструального циклу
• овуляції
• фертильності
• перебігу вагітності

Нелікований гіпотиреоз або тиреотоксикоз можуть підвищувати ризик порушень менструального циклу, безпліддя чи ускладнень вагітності. Саме тому лабораторний контроль функції щитоподібної залози рекомендований при плануванні вагітності та під час її перебігу.

Лабораторна діагностика щитоподібної залози

Своєчасна лабораторна діагностика дозволяє виявити порушення навіть за відсутності виражених симптомів.

Основні аналізи:

• ТТГ — первинний скринінговий показник
• Вільний Т4 (FT4)
• Вільний Т3 (FT3)

Додаткові показники:

• Антитіла до тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО)
• Антитіла до тиреоглобуліну (АТ-ТГ)
• Антитіла до рецептора ТТГ (TRAb)

Комплексна оцінка показників допомагає діагностувати гіпотиреоз, тиреотоксикоз, автоімунний тиреоїдит та інші захворювання.

Інтерпретацію результатів має проводити лікар з урахуванням клінічної картини, віку та супутніх станів.

Профілактика та коли варто перевірити показники

Рекомендується звернутися до лікаря та здати аналізи на щитоподібну залозу при:

• зміні маси тіла без очевидної причини
• порушенні серцевого ритму
• тривалій слабкості
• випадінні волосся
• порушенні менструального циклу
• плануванні вагітності

Про що варто пам’ятати

Профілактика захворювань щитоподібної залози базується на комплексному підході та регулярному контролі стану здоров’я. Дотримання простих рекомендацій допомагає знизити ризик розвитку порушень функції залози.

До основних профілактичних заходів належать:

• збалансоване харчування з достатнім надходженням йоду, зокрема використання йодованої солі відповідно до рекомендацій ВООЗ;
• підтримання регулярної фізичної активності та загального здорового способу життя;
• мінімізація впливу факторів, які можуть негативно впливати на ендокринну систему, зокрема хронічного стресу, тютюнопаління та деяких токсичних речовин;
• регулярні профілактичні обстеження та лабораторна діагностика функції щитоподібної залози.

Своєчасне лабораторне обстеження (зокрема визначення рівня ТТГ, вільного Т4, за потреби — інших показників) дозволяє виявити порушення функції щитоподібної залози ще до появи виражених клінічних симптомів. Це допомагає лікарю своєчасно оцінити стан пацієнта та визначити подальшу тактику спостереження або лікування.

Особливо доцільно контролювати показники функції щитоподібної залози:

• жінкам після 35 років;
• чоловікам старшого віку;
• під час планування вагітності;
• за наявності сімейної історії тиреоїдних захворювань;
• при появі симптомів, що можуть свідчити про гормональні порушення.

Важливо пам’ятати, що самостійна інтерпретація результатів аналізів або прийом препаратів без консультації лікаря може бути небезпечною. За підозри на порушення роботи щитоподібної залози рекомендовано звернутися до лікаря-ендокринолога, який оцінить результати лабораторних досліджень у комплексі з клінічною картиною.

Роман Макар

лікар-ендокринолог вищої категорії,

кандидат медичних наук, доцент