Вузли щитоподібної залози: чи небезпечно?

За останні десятиліття з’ясувалося, що до 60% дорослих мають один або декілька вузлів щитоподібної залози. Цьому сприяло широке впровадження у клінічну практику високочутливих методів обстеження, передусім ультразвукового дослідження (УЗД).

Вузли щитоподібної залози — це тверді або частково чи повністю заповнені рідиною утворення в тканині цього органа — невеликої залози, розташованої біля основи шиї. Серед імовірних причин називають генетичну схильність, хронічну нестачу йоду, забруднення навколишнього середовища та гормональні впливи. У жінок захворювання щитоподібної залози, зокрема вузлові зміни, трапляються значно частіше, ніж у чоловіків. Крім того, частота їх виявлення суттєво зростає з віком.

Абсолютна більшість вузлових утворень є доброякісними, не мають жодних проявів та не потребують спеціального лікування. Водночас близько 5% вузлів щитоподібної залози можуть виявитися злоякісними. У цьому й полягає головне питання, на яке лікар має дати відповідь: якою є природа вузла в кожному конкретному випадку?

Як виявити вузли щитоподібної залози?

Багато вузлів виявляють випадково під час УЗД або інших обстежень голови та шиї, оскільки вони часто є безсимптомними. Проте іноді, залежно від розміру, вузли можуть спричиняти компресійні симптоми в ділянці шиї: відчуття стороннього тіла або стискання, зміни голосу, утруднене ковтання тощо. Великі утворення також можуть спричиняти косметичний дефект.

Окрім звичайного клінічного огляду, лікар обов’язково запропонує:

• УЗД щитоподібної залози — надає точну інформацію про кількість та структуру вузлів. За умови достатньої кваліфікації фахівця метод дає змогу відрізнити кісти від тканинних вузлів, детально описати характеристики кожного утворення та оцінити ступінь онкологічного ризику;
• дослідження функції щитоподібної залози. Обов’язково вимірюють у крові рівень тиреотропного гормону (ТТГ), а за необхідності — інших гормонів та показників;
• за необхідності — тонкоголкову аспіраційну біопсію (ТАБ), щоб переконатися у відсутності злоякісного процесу. Під час процедури лікар вводить тонку голку всередину вузла й отримує зразок клітин для подальшого дослідження під мікроскопом. Обстеження здійснюється амбулаторно під контролем УЗД і є безпечним.

Тактика ведення вузлів щитоподібної залози

Лікар визначає подальшу тактику, спираючись на результати проведених обстежень та особливості перебігу захворювання в конкретного пацієнта, з урахуванням актуальних міжнародних рекомендацій.

Нині основними підходами до ведення доброякісних вузлів є:

• Спостереження. Використовується найчастіше, якщо вузол не спричиняє симптомів і не має ознак злоякісності. Передбачає періодичні порівняльні обстеження з використанням УЗД та, за необхідності, біопсії для оцінки динаміки вузлових змін;
• Медикаментозна терапія препаратами L-тироксину та/або йоду загалом вважається недостатньо ефективною, тому рекомендується дедалі рідше;
• Хірургічне лікування може бути необхідним при великому вузловому або багатовузловому зобі з ознаками компресії, при обґрунтованій підозрі на рак, а іноді — для усунення косметичного дефекту.

Чи небезпечні вузли та про що варто пам’ятати?

Споживання достатньої кількості йоду з їжею, зокрема шляхом використання йодованої солі, є основою профілактики йододефіцитних захворювань щитоподібної залози, серед яких і вузловий зоб.

Необхідно проходити регулярні медичні огляди для раннього виявлення патології щитоподібної залози. Особливо це стосується жінок після 35 років, чоловіків після 50 років, а також людей будь-якого віку, якщо в їхніх родичів траплялися випадки вузлового зоба або раку щитоподібної залози.

І не варто панікувати: переважна більшість вузлів щитоподібної залози не становить загрози. Навіть у разі виявлення раку слід знати, що більшість таких пухлин, особливо на ранніх стадіях, сьогодні успішно лікуються під контролем кваліфікованих фахівців. Водночас самодіагностика та самолікування можуть зашкодити здоров’ю.