Вузли щитоподібної залози: чи небезпечно?

За останні десятиліття з’ясувалося, що до 60% дорослих мають один або декілька вузлів щитоподібної залози. Цьому посприяло широке впровадження у клінічну практику високочутливих методів обстеження, передусім ультразвукового (УЗД).

Вузли щитовидної залози — це тверді або частково чи повністю заповнені рідиною утворення, які утворюються в цьому органі – невеликій залозі, розташованої біля основи шиї. Серед вірогідних причин називають генетичну схильність, хронічну нестачу йоду, забруднення навколишнього середовища, гормональні впливи. У жінок проблеми із щитоподібною залозою, у тому числі вузлові зміни, трапляються значно частіше, ніж у чоловіків, до того ж їх частота суттєво зростає з віком. 

Абсолютна більшість вузлових уражень є доброякісними, не мають жодних проявів та не потребують спеціального лікування. З іншого боку, слід визнати, що частота раку серед усіх вузлів щитоподібної залози коливається в межах 5%. У цьому й полягає головне питання, на яке лікар має дати відповідь: якою є природа вузла в кожному конкретному випадку ? 

Як виявити вузли щитоподібної залози ?

Багато вузлів виявляються випадково під час УЗД або інших обстежень голови та шиї з приводу інших захворювань, оскільки вони часто є безсимптомними. Проте іноді, залежно від розмірів, вони можуть викликати компресійні симптоми в ділянці шиї, як-от відчуття стороннього тіла або стискання, зміни голосу, утруднене ковтання тощо, або ж спричинити косметичний дефект при великих розмірах.

Окрім звичного клінічного огляду, лікар обов’язково запропонує:

• УЗД щитоподібної залози – надає найточнішу інформацію про кількість та структуру вузлів. За умови достатньої кваліфікації відповідного фахівця, метод дає змогу легко відрізнити кісти від тканинних вузлів та детально описати характеристики кожного вузла з оцінкою ступеня онкологічного ризику. 
• Дослідження функції щитоподібної залози. Обов’язково вимірюють у крові рівень тиреотропного гормону (ТТГ), за необхідності – інших гормонів та певних речовин.
• За необхідності – тонкоголкову аспіраційну біопсію (ТАБ), щоб переконатися у відсутності раку. Під час процедури лікар вводить тонку голку всередину вузла і отримує зразок клітин з метою проаналізувати їх під мікроскопом. Це обстеження здійснюється амбулаторно під контролем УЗД і є безпечним. 

Як поступають із вузлами щитоподібної залози ?

Лікар вирішує це питання, спираючись на результати проведених обстежень та особливості перебігу хвороби в конкретного пацієнта, з урахуванням актуальних міжнародних рекомендацій.

У даний час основні лікувальні підходи при доброякісних вузлах наступні:

• Спостереження. Використовується найчастіше, якщо вузол не викликає симптомів та не має ознак злоякісності. Полягає в періодичному порівняльному обстеженні з використанням УЗД та (за необхідності) біопсії з метою оцінки динаміки вузлових змін.
• Медикаментозна терапія препаратами Л-тироксину та/або йоду назагал вважається недостатньо ефективною, тому рекомендується все рідше.
• Хірургічне лікування може стати необхідним при великому (багато)вузловому зобі з ознаками компресії, описаними вище; при обґрунтованій підозрі на рак; іноді – з метою ліквідації косметичного дефекту.

Отже: чи небезпечно та про що варто пам’ятати ?

Споживання достатньої кількості йоду через харчування – шляхом використання виключно йодованої солі – є основою профілактики захворювань щитоподібної залози, в тому числі  вузлового зоба.

Необхідно проходити регулярні медичні огляди з метою раннього виявлення патології щитовидної залози, особливо жінкам після 35 років і чоловікам після 50, а також незалежно від віку, якщо в родичів траплялися випадки вузлового зоба або раку цієї локалізації.

І не панікувати! Переважна більшість вузлів щитовидки не становить загрози. Ба більше: навіть у разі виявлення раку слід знати, що переважна більшість цих пухлин, особливо на ранніх стадіях, сьогодні успішно лікуються! Звісно, лише під контролем кваліфікованих фахівців. Водночас самодіагностика та самолікування можуть лише зашкодити здоров’ю.